Ужгород
Закарпаття (Закарпатська Україна, Рутенія, Карпаторусь) – історична
назва території, яка нині утворює Закарпатську область України з центром
в місті Ужгороді.
Перші документальні свідчення про присутність євреїв у Закарпатті відно
сяться до першої половини 17 ст., коли Закарпаття перебувало в межах
Угорщини. Після різанини, влаштованої військами Б. Хмельницького,
частина євреїв, які втекли з Польщі до Угорщини, осіла в Закарпатті.
Ужгород (угорською, німецькою, ідиш – Унгвар (אונגוואר – ((місто в
Україні, адміністративний центр Закарпатської області. Місто знаходиться
на крайньому південному заході України, на кордоні з Угорщиною і
Словаччиною. Ужгород вперше згадується в хроніці «Геста Гунтарорум»
приблизно в 872р..
До 1690р. в місті проживали 2-3 єврейські родини.
У 1777р. при громаді була відкрита школа, створено похоронне товарис
тво «Хевра кадіша» та кладовище – одне з найбільших в Закарпатті.
У 1805р. була побудована перша велика загальноміська синагога. У
XIXст. чисельність єврейського населення Унгвару росла, до початку
XXст. вона досягла 5200 осіб.
У 1864–78рр. в Унгварі працювала єврейська друкарня, заснована К.
Єгером; в 1890р. відкрилася єврейська школа з викладанням угорською
мовою. До кінця 19ст. найбільш освічені і заможні євреї міста перейшли
на цю мову, але більшість продовжувала говорити на ідиші.
У 1890p. в Закарпатті проживало близько 100,000 євреїв, з них 3735– в
Ужгороді (близько третини населення міста). У цьому ж році була відкрита
єврейська школа з викладанням угорською мовою.
Економічна криза 1900–1903p. спонукала багато єврейських родин до
еміграції. Проте до 1912p. 45% всього доходу Ужгорода надходило від
євреїв. У місті постійно проживало 1250 єврейських родин. Побутовою
мовою була ідиш, деякі говорили німецькою, інтелігенція – угорською. У
1904р. була зведена велика синагога в мавританському стилі, в 1909р. –
великий хасидський клойз.
У 1919р. Ужгород був включений до складу Чехословаччини і став
адміністративним центром Підкарпатської Русі (Закарпатської України).
Це сприяло розквіту єврейської громади. Згідно з переписом населення
Підкарпатської Русі 1921р., в краї проживало 93023 євреїв (більше 15%
населення), сконцентрованих, в основному, в містах. В Ужгороді євреї, як
і раніше, становили третину населення.
Заможні єврейські родини мали цегельні заводи, млини, ресторани,
пекарні. Братам Мошковіч належав цегельний завод на вулиці Минайській
(нині – Швабська), що став в 1944р. частиною гетто. Другий цегляний
завод, який перебував поруч із залізничним вокзалом, належав єврею
Філіпу. До сих пір зберігся млин братів Ізидора і Михайла Вайсера на
вулиці Мукачівській, за радянських часів він став державним.
Взимку 1939-40рр. євреїв польського походження (включаючи і тих,
хто мав до 1938р. чехословацьке громадянство) вислали до Польщі.
Деякі з депортованих померли в дорозі. У 1941–42рр. багатьох молодих
євреїв мобілізували в трудові батальйони, які були потім відправлені у
прифронтову смугу на території Радянського Союзу, де мобілізовані
здебільшого загинули або померли від поневірянь і непосильної роботи.
21–23 квітня 1944р. німецькі нацисти, що окупували Угорщину,
зігнали майже всіх євреїв Унгвару і околиць (близько 25000 чоловік) в
розташоване за містом гетто на території цегельного заводу та складу
пиломатеріалів. Євреям дозволялося взяти з собою стільки речей,
скільки вони могли самі перенести в руках. У травні-червні того ж року
всі мешканці гетто були депортовані в Освенцим. Лише близько 2000
унгварських євреїв пережили Катастрофу.
У 1947р. будівлю синагоги, збудованої у 1805р., було передано владі
Міністерства культури СРСР. Зараз в цій будівлі знаходиться філармонія.
В середині 1990-х рр. в Ужгороді проживало кілька єврейських сімей, що
переїхали в місто після Другої світової війни. Збереглася будівля великої
синагоги (в ній розміщується міська філармонія) і єврейське кладовище.
У 2010-х роках в Ужгороді жило близько 800 євреїв (з приблизно 2500,
які живуть в Закарпатській області).