Вважається, що євреї жили у Львові з часів заснування міста у середині
XIII ст. Тут вони розбудовували своє релігійне, культурне та економічне
життя. У Львові служили два визначні рабини XVII ст.
Рабин Давид
бен Шмуель Галеві Сеґал (Таз, 1586–1667), автор твору «Турей загав»
– коментаря до кодексу «Шулхан арух», служив рабином приміської
громади. Р. Яаков Єгошуа Фальк (1680–1756), автор «Пне Єгошуа», був
головним рабином Львова у 1717–1731 рр. Він був одним із найбільших
талмудистів свого часу, і його книгу коментарів та доповнень до Талмуду
«Пне Єгошуа» до сьогодні вважають важливим досягненням у вивченні
Талмуду.
Австрійський період приніс для єврейської громади, як і для міста в ціло
му, низку реформ. Єврейське життя врегульовувалось спеціальними ука
зами «Judenordnung» (1776) і згодом «Toleranzpatent» (1789). У цей час у
Львові відкрилася перша єврейська німецькомовна школа для хлопчиків,
а 1790р. існувало вже чотири школи для хлопчиків і одна для дівчаток.
У перші десятиріччя ХІХст. Львів перетворився у поле боротьби між
маскилами та хасидськими громадами, які розвивалися. Львів був цент
ром видання книг і для хасидів, і для маскилів на базі двох єврейських
типографій. До середини ХІХст. у Львові утворилося значне середовище
інтелігенції. 1844р. засновано Поступову синагогу. Таке різноманіття,
часто із елементами напруження, перетворило Львів на важливий центр
єврейського життя.
Початок ХХст. провістив атмосферу змін серед молодих письменників
Східної Європи: вони шукали нову єврейську ідентичність через модерну
їдиш-мовну літературу. Перша група неоромантиків, які писали мовою
їдиш, сформувалася у Львові 1910р. Її учасниками були Авраама Моше
Фукса та Захарію Берґнера, також відомого як Мелех Равіч. Еміграція та
міграція породили світову мережу їдиш-мовного письменства.
Близько 1930р. інша, молодша група у Львові намагалася стати
посередником між авангардним мистецтвом та культурою їдишу. В
1929р. Рахель Ауербах, Дебора Фоґель і Рахель Корн заснували
часопис «Zuschtajer» (“Дар”), закладаючи основу для експериментальної
їдишомовної літератури. Міжвоєнні роки принесли також авангард і у
візуальне мистецтво. Групу «Артес» заснували молоді художники Львова
1929р. Багато з них навчалося у Парижі й чимало мандрували Європою.
Їхні роботи охоплювали широке розмаїття течій, які входили до сучасного
мистецтва. Вони часто співпрацювали із авангардними музикантами й
письменниками та організовували виставки у Варшаві, Кракові, Лодзі та
Львові.
З середини ХІХст. львівські євреї прославилися як видатні залізничні
інженери, а з початку ХХст. – як міські інженери й архітектори. Архітек
турне обличчя міста творили талановиті архітектори й будівничі Юзеф
Авін, Фердинанд Каслер, Максиміліан Когут, Альберт Корнблют, Генрик
Орлеан, Леопольд Райс, Соломон Рімер, Зигмунт Шпербер, Артур
Шталь, Міхал Улям та ін. Це яскраве, різноманітне та багате суспільнокультурне
життя єврейської громади жорстоко обірвав припинив
Голокост.
за матеріалами Львівського музею історії релігії
м. Львів
Симон Візенталь (????)
Після німецького нападу на Радянський Союз
у 1941 році молодого львівського архітектора
єврейського походження Симона Візенталя
було заарештовано членами вермахтського
батальйону Нахтіґаль. На той час він вже
співпрацював з польським рухом опору.
4000 єврейських чоловіків було вбито
загонами СС у самому центрі Львова на площі
Ринок. О 12 годині задзвонили дзвони у церк
ві, що означало початок обідньої перерви для
виконуючих розстріли службовців СС. На цей
час перед Симоном у черзі на розстріл зали
шилося лише 20 чоловік. Таким чином, того
дня за щасливої випадковості, йому вдалося
уникнути смерті. Він потрапив до в’язниці, а
згодом пережив пекло у концтаборах та Львів
ському гетто.
Після закінчення війни Симон Візенталь
розпочав свою діяльність з пошуку нацистських
злочинців, яка сьогодні відома не на весь світ.