Вінниця

Вінниця, відома з 1363р. як фортеця Великого князівства Литовського, з
1596р. – центр повіту Брацлавського воєводства у складі Речі Посполитої.
Перша згадка про євреїв у цих краях датується 28жовтня1506р. У місь­
ких актах є запис, про те, що єврей з міста Острога пан Міхель Шимон­
кович купив маєток Котунєва у вінницького міщанина Максима Шуль­
жича. У документах за 1532р. згадується єврей Міхель, який вів в місті
торгівлю худобою і сукном. У 1604р. інвентар вінницького замку нара­
ховував 66 єврейських будинків.
У червні 1648р. загони Б. Хмельницького взяли Вінницю. Всі євреї, які
не встигли втекти з міста, були знищені. У 1743 та 1750 рр. багато євреїв
загинуло під час набігів гайдамак. В 1793 р. у результаті другого поділу
Польщі місто увійшло до складу Росії і згодом стало повітовим містом
Подільської губернії.
Не дивлячись на страждання, єврейське населення збільшувало чисель­
ність і в місті, і в повіті. В 1767 р. у Вінниці проживало 691 єврей, в 1847р.–
3882 єврея, в 1863 – 3633 єврея. У 1897р. у Вінниці було 11689 євреїв
(понад 36% всього населення), а в усьому Вінницькому повіті було 31035
євреїв. Найбільш розповсюдженим ремеслом євреїв Вінниці була кра­
вецька справа і торгівля продуктами сільського господарства.
У жовтні 1905 р. у Вінниці було влаштовано погром, наслідком якого
стали людські жертви.
У 1910 р. у місті функціонувало 17 синагог, два приватних єврейських
училища, чоловіче початкове училище. В період національно-визвольних
змагань 1917–1921 рр. влада у Вінниці неодноразово змінювалась.
Єврейське населення страждало від поборів і пограбувань з боку влади,
крайнощів політики військового комунізму, від погромів, найчисельніший
з яких стався 30 серпня 1919 р. У 1926 р. у місті було 21800 євреїв (із
загальної чисельності населення 58000). Активно розвивалась єврейська
культурна діяльність. Видавалась газета „Пролетарішер емес“, існував
єврейський педагогічний інститут, єврейські початкові та середні школи,
єврейські бібліотеки. У 1939 р. єврейське населення Вінниці складало
33150 громадян.
19 липня 1941 р. Вінниця була окупована німецькими військами. Частина
єврейського населення встигла евакуюватися. У місті був створений
юденрат та гетто. Тоді ж у місті було розстріляно 146 євреїв. 19 вересня
1941 р.. більшість ув’язнених вінницького гетто було знищено. Їх зібрали
у двох збірних пунктах, де відокремили жінок, дітей, потім машинами
відправили до П`ятничанського лісу. Цього дня там було страчено більше
10000 людей. Під Тяжиловом нацисти розстріляли ще близько 3000
євреїв. В живих залишили ремісників, робітників, техніків, праця яких
була корисною для німецької окупаційної влади. 16 квітня 1942 р. 15000
євреїв було розстріляно, лише 150 євреїв-спеціалістів було залишено.
Після війни Вінниця стала значним промисловим містом. До складу
Вінницької області входять також міста із значним єврейським населенням:
Жмеринка, Козятин, Могилів-Подільський, Гайсин, Хмільник, Тульчин.
Згідно перепису населення 1989 р. у Вінниці проживало 15000 євреїв.
В кінці 1980-х – на початку 2000-х рр. більшість євреїв Вінниці виїхали
до Ізраїлю, Німеччини, США та інші країни. Згідно з Всеукраїнським
переписом населення 2001р. у Вінниці проживало 1700 євреїв (0,5%
усього населення міста). У Вінниці створена іудейська релігійна община
прогресивного іудаїзму. З 1999 р. діє молодіжна театральна студія
«Макор». Проводяться заняття у єврейській недільній школі «Мехіна».
Допомагають єврейському населенню такі організації: єврейський
благодійний центр «Хесед-емуна», центр соціально-медичної допомоги
«Емуна». Функціонує об’єднання колишніх в’язнів нацизму і праведників
народів миру; міська спільнота колишніх малолітніх в’язнів гетто,
концтаборів та їхніх рятівників