Кременець

Місто Кременець знаходиться у Тернопільській області на відстані 70 км
від Тернополя.
Перша писемна згадка про місто датується 1226р. В 1431р. Кременець
отримав Магдебурзьке право. В цей час в місті вперше почали поселятися
євреї.
За міста 1552р., єврейська громада мала тут 48 садиб. В акті волочної
поміри 1563р. згадані рабин Самуїл, синагога, будинок школяра. Проте
кременецька громада була найменшою на Волині після Володимира,
Луцька та Острога.
У першій половині XVII ст. Кременець залишався одним із найбільших
поселень Волинського воєводства у складі Речі Посполитої. 1629р.
єврейське населення Кременця налічувало 854 особи і складало 15% від
загальної кількості мешканців.
Серед осіб, які очолювали в XVI–XVII ст. громаду – т.зв. «кагал» були
відомі іудейські богослови, зокрема Авраам Хаззан (помер 1500), Ісаак
га-Коген (помер 1573), глава ієшибиту і глава Вааду чотирьох країн
Мордехай Яффе, Симон бен-Бецалель, Аарон Самуїл бен-Мойсей Шалом
(помер 1617).
Безконечні війни середини й другої половини XVII століття розорили
місто. Восени 1648р. Кременецький замок упав під натиском повстанців
Богдана Хмельницького. Значна частина євреїв Кременця загинула або
залишила місто. Місто поступово занепадало.
Після поділу Речі Посполитої у 1795р. Кременець увійшов до складу
Російської імперії. На зміну Литовському статуту прийшло російське
законодавство. Оскільки російський уряд дозволяв євреям жити тільки в
так званій „смузі осілості” на заході імперії, кількість їх у Кременці знову
поступово зросла.
Головними заняттями єврейського населення міста були ремесло й тор­
гівля, а домінуючими господарствами – реміснича майстерня й невеличка
крамниця. У 1899р. тут була 271 крамниця. Станом на 1900р. 61% ре­
місників міста походили з єврейської громади. Євреям належали також
усі три книгарні міста та лікарня (шпиталь). З єврейського середовища
походили двоє з пʼяти вільнопрактикуючих лікарів.
З єврейських освітніх закладів на початку ХХ ст. в місті були талмуд-тора,
початкове чоловіче училище з ремісничим класом, приватне жіноче
училище. Вихідці з єврейських сімей становили значну частину вихованців
комерційного училища, яке відкрилося 1904р. Єврейська частина насе­
лення Кременця загалом мирно співіснувала з християнською, вступала
з нею в інтенсивні господарські стосунки, але намагалася зберегти свою
відособленість.
Під час Першої світової війни протягом року Кременець знаходився в
прифронтовій смузі. У зв’язку з бойовими діями переважну більшість
населення на тривалий час евакуювали вглиб імперії.
Під час національно-визвольних змагань 1917–1920р. Кременець сім
разів переходив між ворогуючими сторонами з рук в руки. У цей час євреїв
урівняли у правах із християнами. 1919р. єврей Азріль Кременецький на
деякий час зайняв посаду голови міської управи.
За переписом населення 1921р. єврейська громада нараховувала 6397
осіб і становила майже 40% мешканців Кременця. У міжвоєнні роки
посилився виїзд кременецьких євреїв за океан, що почався ще наприкінці
ХІХст. Із сім’ї одного з таких емігрантів походить всесвітньо відомий
музикант Ісак Стерн.
3 липня 1941 р. Кременець зайняли німецькі окупанти. Їх господарювання
у місті почалося із розстрілу інтелігенції українського, польського і
єврейського походження. З 15000 євреїв, що мешкали у Кременці на
1941р., вижили тільки 14. Єврейська громада була винищена нацистами
шляхом масових розстрілів айнзатцгрупи „С“. Спершу була розстріляна
єврейська інтеліґенція. Це сталося в серпні 1941р. В січні 1942р. було
створено ґетто, де євреїв ізолювали від решти міста. Коли ґетто та його
полонених зібрались ліквідовувати, євреї Кременцького ґетто зчинили
опір і утримували своє протистояння впродовж двох тижнів.
Улітку 1942р. фашисти вивезли мешканців гетто на окраїну міста, де
на місці тиру на краю колишнього військового містечка 42-го піхотного
Якутського полку царської армії за лишився великий рів, і розстріляли.
У ніч із 2 на 3 вересня 1942р. вся центральна частина міста, яка була
відведена під гетто, згоріла. 19 березня 1944р. під натиском військ 1-го
Українського фронту гітлерівці втекли. Понад 2000 кременчан приєдна­
лись до лав Червоної Армії.