Офіційні свідчення про єврейське життя в місті Кременчук існують лише
з середини 18ст. За даними перепису 1897р. населення Кременчука на
46,9% складалося з євреїв. Місцеві євреї брали активну участь у житті
міста. У Кременчуці функціонувало однокласне початкове єврейське
чоловіче училище та Єврейська Талмуд-Тора, заснована у 1875р. Крім
того у 1890р. було відкрито 4 єврейських училища. Місто було центром
тютюнової промисловості, шкіряного виробництва, ткацтва.
Період національно-визвольних змагань з 1917р. по 1920р. характери
зується постійною зміною влади у місті, зниженням кількості населення у
місті майже на третину, погіршенням економічного стану та епідеміями.
Після Лютневої революції 1917р. в Росії у місті відбувалися демонстрації,
страйки, сутички з жандармерією. На виборах у міську думу у серпні того
ж року представники єврейської соціал-демократичної робітничої партії
«Поалей Ціон» у блоці з соціал-революціонерами посідають друге місце.
У наступні роки місто ще багато разів переживало зміну влади. 13–14
травня 1919 р., під час перебування у Кременчуці антибільшовицьких
повстанців отамана Григор’єва, містом пройшов погром, під час якого
загинуло 160 євреїв та комуністів. Відзначилися єврейськими погромами
у місті і Денікінці у листопаді 1919р.
Після встановлення радянської влади всі підприємства у місті було
націоналізовано і у наступне десятиліття Кременчук розвинувся як
великий промисловий центр.
9 вересня 1941р. місто було окуповане німцями. Більшості кременчуць
ких євреїв вдалося врятуватися разом з відступаючою за лінію фронту
Червоною армією, але під час евакуації було зроблено велику кількість
помилок, і через це в місті залишилося приблизно 3500 євреїв.
Єврейське гетто розміщувалося у районі теперішнього парку Миру.
Масові розстріли у Кременчуці відбувалися з 27 вересня 1941р. На
місці єврейського гетто поховано 6000 осіб. Окрім того розстріли велися
ще у декількох місцях: у районі Піщаного кар’єру, на островах Динька і
Зеленому.
Також у місті діяла мережа з 5-ти концентраційних таборів для військово
полонених (за іншими даними з 6-ти). Одночасно в них можна було утри
мувати більш ніж 20000 осіб. Проведені вже після визволення Кременчука
розкопки братських могил показали, що за період з 9 вересня 1941р.
по 29 вересня 1943 на території концтаборів було знищено понад
60000 військовополонених і понад 37000 чоловік цивільного населення
Полтавської, Черкаської, Кіровоградської та інших областей.
Серед видатних єврейських особистостей міста – німецький фотограф
Вольф Шмуель Боровицький (1892–1940), піаніст Лео Орнштейн (1892–
2002), дві доньки Сара та Хая видатного равина Нахманна – засновника
хасидизму та Олександр Печерський (1909–1990) – лідер повстання у
таборі Собібор.