Міква

Старовинна міква в Шпаєрі, що датується 1128 роком

Міква або Мікве (івр. מִקְוֶה‎, в сефардській вимові мікве, букв. `скупчення [води]`) — в юдаїзмі водний резервуар для обмивання (твіла) з метою очищення від ритуальної нечистоти.

Міква є резервуаром з мінімальною кількістю води в 40 сєа (згідно з різними підрахунками — від 250 до 1 тис. літрів).[1]

Назва[ред. • ред. код]

Слово «міква» вперше згадується в Книзі Буття: (§ 2. зібрання води (міква) назвав Він морями, Бут. 1:10) (івр. ולמקוה המים קרא ימים‎). Слово міква буквально означає «зібрання, скупчення» води.

Обов’язок занурення в мікву[ред. • ред. код]

В Торі згадуються такі ситуації, коли настає осквернення (івр. טומאה‎, тум’а): дотик до мертвого, дотик до того, хто торкався до мерця, перебування під одним дахом з мерцем, дотик до мертвих тварин, сім’явиверження, виділення менструальної крові у жінок, зараженість проказою або гонореєю.

Людина, яка стала нечистою (івр. טמא‎, таме), не може входити до ХрамуКогени (священики) не повинні були також, бувши нечистими, їсти їжу, яку вони отримували від вірян завдяки своїй посаді.

Способи очищення від кожного виду ритуальної нечистоти відрізняються, проте у всіх випадках без занурення в мікву очищення не настає. Мудреці розробили регламент такого занурення, зокрема, встановили розміри застосовуваного басейну, виробили вимоги до джерела, звідки в басейн надходить вода й зафіксували назви.

Сьогодення[ред. • ред. код]

Сьогодні законів ритуальної чистоти дотримуються не так суворо, як раніше. Єдиний випадок, коли цих законів дотримуються достатньо суворо, — це заборона жінці вступати в статевий зв’язок з чоловіком до завершення менструальної кровотечі та подальшого обмивання в мікві.

Вважається непристойною зустріч у мікві матері з дочкою.

Серед чоловіків прийнято занурюватися в мікве після сім’явиверження, а також перед святами, особливо перед Йом-Кіпур. Багато ортодоксальних євреївзанурюються в мікву перед Шабатом, а деякі хасиди — щоранку перед молитвою.

Обов’язкове занурення в мікву під час гіюру.

У мікву також занурюють посуд, що належав неєвреям, зокрема новий посуд, не вироблений на єврейській фабриці, перед його використанням.