Я народилася 1953 року у Владивостоці. Мій батько був військовий, кадровий офіцер, після війни його направили на Далекий Схід. Коли мені було два роки, ми переїхали до Києва. Мої батьки родом з Київської області, смт Іванків. Там вони жили, там і познайомились. Потім переїхали до Москви.
У перші дні війни батько пішов на фронт, воював на Ленінградському фронті, пройшов всю війну. Мама з двома маленькими дітьми, моїми братами, була евакуйована в Ульянівськ. Там сплавляла ліс і рила окопи.
Родина Вітебських
Мою бабусю, Ханну Вітебську, і мого дідуся, Ютка Лейбу Вітебського, розстріляли у Малині.
Мамин брат Ілля загинув на фронті.
Його сім‘я: дружина Рива і син Сруль, були розстріляні.
Мамин брат Самуїл пройшов всю війну, був важко поранений, але залишився живий. Його дружину Удл і дітей Даню, Хаїма і Вову розстріляли в Малині.
Брат Михайло загинув на фронті. Вся його родина: дружина Хава та діти Рахіль, Удл та Піня були розстріляні у Малині.
Брат Арон загинув на фронті.
Сестра Соня також була розстріляна в Малині.
Сестра Фаня залишилась жива, але її чоловік загинув на фронті.
Була хороша, велика, дружня родина, а після війни майже нікого не залишилось серед живих.
Родина Подольських
А це сім‘я мого батька, хоч і не повністю: моя бабуся Міріам, батько, зовсім ще хлопченя і його брат. І батько, і брат пішли на війну. Сестра мого батька – Ханна, по чоловіку Володинська, її чоловік Петро і троє дітей були розстріляні в Бабиному Яру.
У батька ще був зведений брат Сруль (рідний помер у 1918-му році від тифу. Бабуся невдовзі вдруге вийшла заміж і з‘явився Сруль). На початку війни, коли ще можна було евакуюватися, бабуся посадила Сруліка на віз, таким чином хотіла, щоб він поїхав разом із сусідами. Він і поїхав, але потім втік, повернувся, а пізніше його розстріляли в Малині.
Генеся Міхєлівна Подольська, бабуся мого тата, також була розстріляна в Бабиному Яру.